З перших років свого існування табір закладався під систему розвитку дитини, збагачення його кругозору та самосвідомості, підвищення рівня духовного та морального виховання. Потрапляння дитини-сироти до табору хоч одного разу, давало позитивний поштовх у формуванні особистого життя багатьом вихованцям сирітських державних установ. Тому у Ворохту потрапляють найкращі. Цього року до табору з’їхалися понад 300 дітей-сиріт з 30 міст та містечок України, у тому числі 15 вихованців нашого закладу. Процес формування групи був гострим та відповідальним. Це право діти виборювали протягом усього навчального року, і до табору поїхали найкращі.
Традиційно таборовий день розпочинається з ранкової руханки під супроводом козаків, потім загальний збір дітей і розподіл по майстерням:бойовий гопак, техніка Кунг-фу, флористика, творча майстерня, художня майстерня, ткацтво, гончарство, психологічні тренінги, вертеп. Саме у майстернях проводиться основна робота з розвитку творчих здібностей. Завдяки різноманітній і дуже цікавійроботі, діти набуваютьне тільки практичних навичок, а також знайомляться з історією ремесел та їх науковою складовою.
Щороку у таборі організовуються концертні програми та фестивалі, відбуваються зустрічі з відомими людьми. Так і цього року відбувся фестиваль присвячений 20 річниці створення табору. Діти самі були учасниками фестивалю та слухачами сучасних українських молодіжних музичних груп, а наприкінці заходу діти отримали незабутні враження від вогняного шоу.
Кожен захід, що проводиться з дітьми, формує патріотичну складову особистості і ґрунтується на засадах любові до рідної землі. Крім того спілкування у таборі тільки українською мовою – обов’язкова вимога для всіх.
Але найбільший скарб отриманий у Ворохті – нові друзі. Саме щира дружба, яка народилася на благодатній карпатській землі, з’єднала багатьох учасників таборового життя різних років і міцно підтримується донині. Мабуть саме завдяки унікальній атмосфері любові та взаємоповаги усіх учасників таборового життя наші колишні вихованці: Ганзюк Ніна, Тітов Олександр,Повша В’ячеслав, Назаренко Юля, Лешкович Анжела – які колись перебували у Ворохті у якості вихованців, сьогодні, будучи педагогами свого рідного закладу, із задоволенням приїздять до табору та працюють з новим поколінням дітей.
Найсумніший день - день розставання з табором, з друзями, з чудовою атмосферою особливого спілкування, де всі стали рідними за ці дуже короткі два тижні. Тільки два тижні, а скільки позитиву, скільки вражень та любові. І мимоволі спадає на думку давня історія гуцульського краю про польського вояку-втікача на ім’я Ворохта, який у XVII сторіччі закохавшись у неповторні карпатські краєвиди та вподобавши місцеву дівчину-красуню, назавжди залишився тут та зробив дуже багато добрих справ для примноження багатств цього благословенного краю. Вдячні люди назавжди увіковічили пам’ять про цю людину, назвавши його ім’ям місто.
Дружні обійми та поцілунки, обмін адресами та номерами телефонів, смуток розлучення в очах усіх присутніх, що зібралися на пероні вокзалу. Так виглядають останні хвилини перебування у Ворохті. І мимоволі спадає думка про бажання назавжди залишитися у цьому чудовому краї.
Незабутні два тижні казкового життя були б неможливими, якби не чудові люди з благодійного фонду «Нове покоління» з їх нескінченним оптимізмом, енергією, любов’ю до дітей та великим багажем організаторських здібностей.
Вихованці та педагоги нашого закладу щиро вдячні за все !
Маємо надію на зустріч наступного літа.
Немає коментарів:
Дописати коментар